Зверніть увагу на використання терморегуляторів і програматорів. Адже економія електричної енергії у них може різнитися від 30 до 70 %. А ретельне утеплення покрівель, вікон, перекриттів і стін сприяє зменшенню експлуатаційних витрат на 25 – 40 %.
Зрозуміти, яка електрична тепла підлога краще, допоможе облік характеру підлогового покриття в приміщенні. Відомо, що природний камінь, керамограніт, плитка для підлоги і інші схожі матеріали чудово пропускають тепло. З більшістю деревинних матеріалів (паркет), їх похідних (ламінат), синтетичним лінолеумом, тканим ковроліном ситуація виглядає дещо гірше.
Плитку зазвичай фіксують на шарі клею-цементу товщиною до 10 мм. Попередньо слід виконати кілька допоміжних покриттів — теплової, гідроізоляції та стяжки, що нівелює рівень підлоги. Їх сукупна висота може досягти 75 – 100 мм. При цьому стяжка, а також клейовий шар і плитка грають роль акумулятора тепла. Взагалі він здатний трохи знизити енергоспоживання системи обігріву. З іншого боку, варіант теплої підлоги з плитки та нагрівальними кабелями призводить до деякого зменшення висоти стелі в кімнаті. Якщо це критичний момент, задумайтеся про застосування інфрачервоної плівки. Хоча її все ж краще настилати відразу під ламінатом, паркетом, лінолеумом або ковроліном. У вологих кімнатах басейнів, саун, кухонь, ванн і туалетів використання такої плівки абсолютно неприпустимо.
У висновку слід зазначити наступне. Монтаж теплої підлоги будь-якого типу (водяний, електричний) в стяжку роблять лише в тих місцях приміщень, де людина переміщується або проводить більшу частину часу. Труби, плівку або кабель вкладають не впритул до стін кімнати, а передбачивши зазор між ними до 100 – 150 мм. Там, де стоять меблі, санітарно-технічні прилади, котли та інша техніка обігрівати підлогу немає необхідності. Такі помилки в монтажі призводять до локального (місцевого) перегрівання нагрівальних елементів і виходу їх з ладу.